Cтежинами рідної Аджамки

2.Гості наші любі!

Гості наші милі!

Шле свої вітання

Вам козацький край                                                

Адже дев’ять сотень

По обидва боки

Річечки Аджамки               

Обіцяють рай

А починалося все кілька століть тому….

Дикі степи……завиває вітер……. Котить перекоти-поле

Початок  18 ст. на місці нашого села  виникають козацькі зимівники. Коли заснувалася Нова Сербія , сюди з усіх усюд з’їхалося різного народу: українці, росіяни, серби, молдавани, болгари. Вони брали участь у будівництві фортеці святої Єлисавети, що споруджувалася у двадцяти верстах звідси на Інгулі. Про поселення, але без назви, є згадка у першій половині XVІІІ століття. А звідки взялася ота незрозуміла  і зовсім неукраїнська назва Аджамка? прямих доказів немає. Є підстава говорити про те, що ця назва походить  від татарського  аджамі - мечеть

Існує друга версія назви.

1769 р. Численні орди Кірим-Гірея наблизились до села. Майже все населення було евакуйоване до кріпості Святої Єлизавети та в навколишні ліси.

Хан облюбував місцевість для свого тимчасового житла .

Оскільки  татари були набожні , при ханському дворі , навіть тимчасовому  споруджували мечеть – Хан – Джамі. Очевидно , коли хана з його військом з поселення вигнали , оте Хан-Джамі Аджамі Аджамка й закріпилося за назвою села. З поселян , що повернулися в село ,  Кірим –Гірей після пограбування вимагав викуп . Сплатити поселяни його не змогли. Тоді яничари відібрали 200 кращих  дівчат і забрали їх у неволю.

Існує і друга версія. Раніше найчастіше називали річки за фізичними і хімічними властивостями води, тобто придатна вода для вживання, яка на смак, тверда чи м’яка. Аджамка -  «вода, шо гірчить, зіпсована, кисло-солона».Саме корінь аджи є тюркського походження.

А є ще третя версія В жорстокому бою  загинув Георгій Аджим серб за походженням, на честь якого ( на думку старожилів) село і річка було назване Аджамкою.

Хто не знає минулого, той не має майбутнього.

Історія завжди цікавила нас. Не просто шкільні підручники і не лише розповіді старожилів дають нам пізнати минуле. Що ще?  Це нескінченне джерело інформації на історичних та краєзнавчих сайтах.

Презентуємо Вам знайдені нашими учнями  карти та історичні записки барона Тотта. 
 Цікавими є нотатки Барона де Тота „Про татарський набіг 1769 року на Ново-Сербію”. Барон де Тот на час описаних ним подій виконував функції французького резидента при дворі кримського хана. (У відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського збереглися ці матеріали).
        Описуючи все значне, що трапилося, автор пише: ,,Армія рухалась у напрямку до Бугу, ми перейшли його по кризі і зупинилися табором. Це була наша перша зупинка в запорізьких степах”.
        Як бачимо, ці землі – ні з точки зору француза, ні з точки зору татар - „нічийними”  не вважалися. В ті часи фортеця св.Єлисавети, яка стала основою для виникнення нашого міста, крім форпосту проти козацьких вольностей, мала бути ще й укріпленням на випадок татарських набігів. Але татари вважали за краще обходити стороною небезпечні місця. Так трапилося і цього разу. Татари дізналися від полонених, що „фортеця має сильний гарнізон”. Тому, зупинившись на ночівлю на березі річки Аджамки, вирішили обійти фортецю.
        Ось як описує цей похідВ.Пікуль у своєму романі „Фаворит”.
        „Аджамка имела до тысячи дворов, но жители укрылись под стенами Елисаветградской крепости, штурмовать которую Крым-Гирей не решился, а смельчаки-ногаи бежали, убоясь русских пушек. В Аджамке татары нашли обилие фуража и пищи, много дров для отопления жилищ. Отовсюду сгонялись большие стада и толпы ясырей (пленных). На долю каждого татарина досталось пять-шесть невольников, около 60 овец и 20 волов, но ни один татарин не чувствовал себя обременённым…”
        Барон де Тот пише, що не дивлячись на всі намагання розшукати жителів Аджамки, цього зробити не вдалося і тільки другого дня, коли підпалено було всі скирди хліба і сіна „ті нещасні”, щоб врятувати себе і результати своєї праці, змушені були з”явитися. „Наказ про спалення Аджамки було виконано наскільки поспішно і вогонь розповсюдився по будинках з солом’яними дахами з такою силою і швидкістю, що ми самі ледве встигли вийти з полум’я”,--повідомляє де Тот,-Півтораста сіл було спалено подібним чином і величезна хмара диму розповсюдилась на 20 миль...” Страшні часи довелося пережити нашим предкам в цих степах. Багато крові пролилося:
                        Мертвіє степ. У полі зранку
                        Промчала з гиком татарва.
                        На чужину вродливу бранку
                        Женуть за море, як товар.
                        Мертвіє степ... Чорніє лихо.
                        Від спеки набуха чоло.
                        Кепкує сич могильним сміхом
                        Над мертве, спалене село.
                        Ординський меч козацькі груди
                        В запеклім герці проколов.
                        Мертвіє степ... І на безлюдді
                        Тече свята слов’янська кров.
                        (А.Німенко.  Триптих пам’яті// Німенко А. 
                              Грифонажі.- К: 1990.-с.74.)

Ми дізналися, з  знайдених нами карт  що деякі назви сіл Кіровоградського району носили зовсім інші назви, а Ви шановні гості не задумувались яку іншу назву носило Ваше село? А наші учні дізналися тому узагальнили свою роботу ось в такій карті.

Болить душа за всі набіги

За грабежі й невільницький полон

Татари, турки, спритні печеніги,

Монгольське іго, імперське панування,

 світова війна, жахливий сон,

цю землю, що люблю її безмежно,

що у натхненні Бог її  створив,

 ношу в душі своїй беззастережно,

як пісні материнської мотив

«Природа мого краю»

Природа нас і любить, й надихає,

Дає людині світло і тепло,

Пісні й красу на серце посилає,

Щоб гарно нам і затишно було.

Нас степ запрошує, щоб ми там відпочили,

Подумали про світле, про своє.

І шум  колосся просто зрозуміли,

Бо в них загадка  й добра казка є.

І промінці, що ллються між гілками,

Дарують блискітки і усміх на вуста…

То ж треба, щоб завжди була між нами

Гармонія чарівна і проста.

Бо ж у природі стільки того дива…

Краса повсюди чиста і дзвінка.

Людина в ній і радісна, й щаслива,

І думка в неї чиста і легка.

зупинка  «Екологічна» 

зупинка «Туристична»

На туризм не бідний край наш

Є привабливі місця

Гаманець не схудне враз Ваш

І дозвілля пройде на ура!

Учні нашої школи створили проект «Туристична візитка села Аджамка»

Запрошуємо відвідати найпрекрасніші місця на планеті, саме вони розташовані на території нашого села.

 Серед чудової природи, багатої історії живуть прості працьовиті люди!

Люди віддані своїй Вітчизні, своєму селу, своїй рідній школі.

 Вони ростять багаті врожаї, доглядають худобу, навчають дітей, лікують хворих.

Ми шануємо і поважаємо наших односельців – учасниками АТО.

Шановні гості  наша мандрівка добігає кінця, але надіємося, що Ви в наше село завітаєте не раз. А пригадати миттєвості нашої сьогоднішньої зустрічі допоможе  Ось що….!

Звичайна річ, сучасності творіння

Для більшості хто має гаджет чи смартфон

Усе що хочеш можна шифрувати 

І технології нові навчання закладати.

 А в нас :

Роботи з краєзнавства зроблено чимало

Ми представили її коротко і думаєм, що вдало

Знайти деталі  кожен зможе

К*ю ар код Вам в цьому допоможе